Авторизация| Регистрация

Історія створення Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України

Про профспілку » Історія | 3 листопада 2008
Обличчям до людей

Профспілки 70-х років уже минулого століття віддзеркалювали тенденції, що мало тогочасне суспільство. Соціально-класова структура тоді змінювалась у бік кількісного зростання інтелігенції. І якщо з цієї позиції проаналізувати склад української профспілкової організації, то на 60-мільйонне ядро робітничого класу припадало майже 30-мільйонне „оточення” працівників інтелектуальної сфери діяльності. А хто вони, власне? Окрім фахівців культурного фронту, це переважно багатотисячне учительство і науковці, тобто освітяни.

Значна більшість їх, зрозуміло, зосереджена у столиці. Отже, відокремивши їх із Київської обласної галузевої профспілкової організації, у червні 1975 року було створено міський комітет профспілки працівників освіти, вищої школи та наукових установ м.Києва. На його установчому пленумі головою столичного загону освітян було обрано Євгенію Антонівну Твердохлєбову (1975-1988 рр.), педагога із вагомим досвідом громадсько-політичної роботи. Відтоді і веде свій лік Київська міська галузева профспілка працівників освіти і науки.
На той час до складу міської організації входили профспілкові ланки шкіл, дошкільних і позашкільних установ, вищих та середніх навчальних закладів, підпорядкованих міністерству вищої освіти та наукові підрозділи Академії наук України.

Ось цей строкатий і чисельний загін, що налічував понад 50 тисяч спілчан, навіть за умов розміреного і соціально-передбачуваного періоду „розвинутого соціалізму” забезпечував міськкому профспілки численний фронт профспілкової роботи.
Відомо, що „підряди” на окремі її види видавали партійні органи. Цей тип відносин був характерним і для освітянської профспілки. Протягом усієї часової відстані 70-80 років незмінним залишалося визначення ролі та завдань профспілки як школи управління, школи господарювання, школи комунізму—навіть за умови, якщо суб’єктом діяльності була теж школа, тільки звичайна, загальноосвітня.
Парадоксом „радянської моделі” профспілок було те, що до складу профспілки входили як наймані працівники, так і роботодавці. А це не просто суперечить природі професійної спілки, а й відсуває на другий план соціальний захист працюючого. Недаремно на перше місце в профспілковій діяльності виходили державні функції, визначені тією ж партійною рукою. Так, за період, що минув після ІУ звітно-виборної конференції, на чисельних пленумах міського комітету профспілки розглядалися актуальні питання діяльності профспілкових організацій щодо виконання завдань, поставлених Комуністичною партією і Радянським урядом перед освітою, вищою школою і наукою.

Якщо ставилося питання „про ефективність роботи ректоратів і студентських профкомів студентської поліклініки щодо покращання медичного обслуговування і оздоровлення студентів”, то у світлі вимог постанови ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР —„Про заходи щодо подальшого покращання народної охорони здоров’я.” Якщо йшлося про хід виконання планів соціально-економічного розвитку у закладах АН УРСР м.Києва, то у світлі рішень жовтневого (1985 р.) Пленуму ЦК КПРС.
Завдання профорганізацій, закладів освіти, вищих навчальних закладів, установ і організацій АН УРСР теж розглядалися крізь призму рішень ХХУІІ з’їзду КРПС і ХХУІІ з’їзду Компартії України. Червоні знамена усіх рангів переходили від установи до установи, від навчального закладу до навчального закладу—за перемогу у соціалістичному змаганні, за виконання і перевиконання завдань чергової п’ятирічки.

І хто знає, може, саме ця ієрархічна підпорядкованість, „партійній надбудові”, яку ми нині сприймаємо у критичному ракурсі, допомогла освітянській профспілці під час чорнобильської катастрофи спрацювати чітко, злагоджено, організовано. Міський комітет профспілки перетворився у справді фронтовий штаб по організації вивезення й улаштування літнього відпочинку матерів з дітьми та школярів в умовах страшного радіаційного лиха. Протягом кількох діб Євгенія Антонівна і її колеги не залишали свого робочого кабінету, особисто простежуючи процес евакуації, хоч ми й досі уникаємо цього слова. На запитання до неї кореспондента газети „Освіта” про поточний момент вона дала оперативну, вичерпну інформацію, у якій усі крапки над „і” були розставлені у тактичній послідовності.
2017 рік оголошено роком первинної профспілкової організації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ІНІЦІАТИВИ ТА ПРОГРАМИ:

Програми доступного житла У жовтні в Україні стартує конкурс «Учитель року – 2014» З профспілкою дешевше! 2013 - «З профспілкою дешевше» Перспективи та можливі ризики програми «Доступне житло»