Авторизация| Регистрация
Уряд має час до 01.11.17р. виправити ситуацію

День учителя – свято зі сльозами на очах

День учителя – свято зі сльозами на очах  Напередодні свята сильні світу цього знову не поскупляться на компліменти, а вчителі, перераховуючи зароблені гіркі копійки, у черговий раз переконаються в короткозорості влади. 

Товаришу вчителю!

Доводиться повторювати прості істини: від учителя залежить майбутнє кожної окремої дитини і країни в цілому. Тому ситуація в освіті стосується не тільки кожного з 1,2 мільйона вчителів і восьми мільйонів учнів, вона безпосередньо впливає на життя сорока шести мільйонів українців.

Звання вчитель з року в рік звучить усе менш гордо. Існує пряма залежність неухильного зниження рівня освіти в державі від падіння престижності професії.

Сьогодні молодий педагог прирівняний до прибиральниці. Хто готовий «сіяти розумне, добре, вічне» за оклад у 935 гривень? Це – на кілька хлібин більше, ніж прожитковий мінімум – принизлива планка нужденності. Хто здатен залишатися терплячим наставником учнів, усвідомлюючи, що власні діти обмежені в харчуванні?

Нині питання стоїть саме так: освітяни на межі бідності, у прірві приниження й розпачу. І навіть ті, для кого вчителювання є покликанням, деінде шукають нагоди хоч якось підзаробити. Свіжий приклад, одна з кращих вихователів-методистів Подільського району столиці, обожнювана дітьми, через жебрацьку зарплатню перейшла на роботу у туристичну компанію. І скільки ще вчителів від бога, осиротивши школярів, йдуть працювати продавцями, страховими агентами, гувернантками... А ті, хто залишився в освіті, відчувають себе загнаними в глухий кут.

Для українського педагога в XXI сторіччі комп'ютер – предмет розкоші. Та що там комп'ютер, з учительського заробітку гроші на книжку викроїти практично неможливо!

Несправедливе ставлення до педагогічної праці очевидне. І справа не в тому, що міністр освіти отримує в 15 разів більше. Проблема в тому, що вчитель отримує в 15 разів менше!

Пане міністре!

Якщо Україна була б цивілізованою країною, то і завдання міністра освіти були би максимально очевидними:

- підвищення фінансування освіти з 6% до 10% ВВП, як це передбачено 61-ою статтею Закону України «Про освіту»;

- виконання 57-ої статті Закону «Про освіту», відповідно до першої редакції якої педагогічні працівники мають отримувати оклад на рівні не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;

- або хоча б «розмороження» Єдиної тарифної сітки, маніпуляції з якою занижують посадові оклади робітників бюджетної сфери, зокрема освіти.

Але оскільки Україна – країна, яка не досягає за тривалістю життя Гондурасу і водночас перевершує його з корупції, то міністр змушений піклуватися власним політичним виживанням. Незважаючи на це, йому все ж таки варто з більшою ретельністю турбуватися про вчителів. І ось чому.

Українським Профспілкам бракує рішучості, за винятком двохмільйонної освітянської профспілки. Педагоги – люди відповідальні, але якщо їх довести до крайнощів, то вони здатні багато на що. Досить згадати вчительський страйк у Болгарії, коли всі школи та дитячі садки півтора місяці були закриті.

У сформованій, важкій для освітян ситуації не варто обманюватися: одностайний «одобрямс» підконтрольних міністерству чиновників зовсім не пророкує підтримку політики міністра всім учительством. Адже завжди знайдуться підлабузники, чиї оди можна асоціювати з оркестром на верхній палубі «Титаніка» під час затоплення.

При всій тяжкості стану освітяни продовжують залишатися лідерами довіри в Україні, а політики, як і раніше, є лідерами недовіри. Можливо, учителі і не будуть відкрито висловлювати своє ставлення страйками, але вони мають змогу стати потужною базою для створення реальної опозиції владі. Більше мільйона педагогів, здатних вплинути на думку батьків своїх учнів, – це потужна сила, ігнорувати яку дуже недалекоглядно.

Що необхідно зробити профільному міністрові, щоб котел учительського відчаю не перетворився на вулкан стихійного обурення?

Перший крок – зустрітися з представниками освітньої профспілки, з якою за галузевою угодою вони є соціальними партнерами. Ні, не «викликати на килим» голову профспілки, а запросити за круглий стіл усіх обласних профспілкових лідерів і почути їх.

Профспілка за своєю суттю покликана захищати інтереси спілчан, і в цьому контексті вона здатна стати союзником влади. Згадайте, наприклад, події Греції, коли профспілкові страйки змусили Євросоюз дати кредит.

Якщо керівництво педагогічними кадрами буде здійснюватися шляхом тиску та придушення, то ситуація в країні може скотитися до стану порохової бочки. Її врегулювання можливе тільки шляхом взаємодії та соціального партнерства.

Коли на цьому етапі недостатньо фінансів для гідного підвищення посадових окладів, то необхідно залучати інші ресурси.

Певну підтримку найкращим учителям, вихователям можна надати за рахунок активізації меценатської діяльності. У кожній області є успішні бізнесмени, які зацікавляться заснуванням премії як для визначних педагогів, так і для студентів. Наприклад, компанії, що спеціалізуються на комп’ютерній техніці, змогли б виділити кілька ноутбуків.

Якщо міністерство та профспілки затвердять такі відзнаки, то охочі їх підтримати знайдуться завжди.

Треба реанімувати моральне заохочення. Кожен педагог, який дарує своє тепло і знання новому поколінню, має бути визнаний. А можливостей для цього більш ніж достатньо: від статті чи сюжету в ЗМІ до почесних звань і вищих державних нагород.

Не потрібне додаткове фінансування для того, щоб надати пріоритет при вступі до педагогічних вишів представникам учительських династій.

Вище запропоновані заходи – локальні, але великий шлях слід розпочинати з перших кроків. Існує ще чимало способів поліпшення ситуації в освітній сфері: від надання пільгового проїзду в громадському (міському, залізничному тощо) транспорті до дольової участі (уряд, міністерство, місцеві органи самоврядування, інвестор) у будівництві житла для вчителів. Побачити і реалізувати їх можливо лише у випадку, якщо влада усвідомить актуальність соціального партнерства.

 

Олександр Яцунь,
голова Київської міської організації
Профспілки працівників освіти і науки України

 

 

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я Виплата пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в період роботи Правові аспекти звільнення працівника за вчинення аморального вчинку Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень