Офіційно українські профспілки нараховують 9,8 мільйонів членів. Цією цифрою оперує керівництво Федерації профспілок України. Є ще одна вражаюча цифра, щоправда на ній намагаються не акцентуватися: профспілкове майно коштує понад мільярд доларів.


Пострадянський синдром


Українські профспілки – один із спадків СРСР. Професійні спілки існували на підприємствах та у бюджетних організаціях, згодом з’явилися і у приватних компаніях. Паралельно з галузевими профспілками (металургів, учителів, медиків, аграріїв тощо) існують це й регіональні ради (різні профспілки області об’єднані за територіальним принципом). Як і у більшості інших країн, у нас є координуючий орган – Федерація професійних спілок України.


У пошуках чинників формування громадянського суспільства в Україні зовсім забувають про профспілки. Звичайно, українські профспілки лише натяк на закордонних побратимів, проте потенціал профспілкових організацій явно недооцінюється. Про це свідчить світовий досвід.

Профспілка, як найактивніша частина політичної системи

(досвід Франції)


Україна є лідером Європи за розмірами та кількістю населення нарівні з Францією. Але це не головна причина, чому розгляд світового досвіду я розпочав з цієї країни. Важливіше інше, Франція – форпост не тільки світової моди, але й світового профспілкового руху. Коли французькі профспілки організовують страйки, це стає подією світового масштабу. Їх відлуння сягають і українських ЗМІ. 

Влада звикла ставитися до спілчан з повагою і навіть дещо з осторогою. Президент Франції Ніколя Саркозі проводить досить жорстку політику щодо профспілок, але ті продовжують виправдовувати репутацію реальної опозиції до влади. 

Якщо ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою. Це положення, як ніколи раніше, надзвичайно є актуальним у сьогоденні українських громадян, оскільки їм доводиться чи не найбільше потерпати від тієї нестабільності в суспільстві, що породжена його системною кризою як наслідком розбалансованості державної влади. Пересічні громадяни стали заручниками політичних ігрищ, що постійно розгортаються в Україні у боротьбі за владу і вплив на її соціальний простір, в якому економічні інтереси гравців та їхня приватна вигода стоїть на першому місці. З кожним роком ця боротьба стає все більш жорстокішою і нелюдською.