Авторизация| Регистрация

Дитячий аутизм: особливі діти з особливими потребами

Важко залишатися байдужим, спостерігаючи за тим, як дитина хвора на аутизм, намагається адаптуватися у швидкоплинному сучасному світі.

Соціальний педагог Ольга Авдієвич спеціальної "Школи Життя" для дітей з аутизмом та іншими захворюваннями розповіла про особливості дітей-аутистів та як необхідно працювати вчителям з такими дітьми.

"Школи Життя" для роботи дітей з аутизмом існує вже 20 років. Вона займається проблемами не лише дітей з аутизмом, але й з аутичними проявами, синдромом аутичного спектру і різними нозологіями, такими як розумова відсталість, синдром Дауна, ДЦП і т.п. У центрі працює 4 групи, у кожній з яких не більше 10 дітей. Діти розподілені за віком.

Батьки навчаються тут разом з дітьми, їм надаються рекомендації як краще себе поводити з такими дітьми.

Як можна визначити чи є дитина аутистом?

Чимало людей вважають, що діагноз аутизм проявляється в дуже ранньому віці або через певний період після народження дитини.. Це індивідуальна особливість, і у кожної дитини він може проявитися на різних етапах її розвитку. В когось це може бути півтора роки, а в когось три чи шість. Ознаки його можуть бути помітними не лише батькам. Як правило, саме вони часто не бачать цих проявів. В основному це помічають люди, які працюють у дитячих садках чи мають психологічну освіту. Такі діти менше ідуть на контакт, емоціонально бідні – не посміхаються, не заглядають в очі, не аукають.

Які причини виникнення цієї хвороби?

Наукових теорій щодо виникнення цієї хвороби на сьогодні немає. Єдине, про що говорять – це синдроми Каннера і Аспергерга. Останній був вивчений ще в 1943 році і названий таким дивним словом як «аутизм» – «сам в собі». Синдром Аспергергера – це діти з високофункціональним аутизмом. Ці діти можуть навчатися в загальноосвітніх школах на засадах інклюзивної освіти. З цими дітьми треба працювати, бо вони соціально можуть бути не готові. Для них важко вливатися в колектив. Є адаптори чи помічники вчителів на засадах інклюзивної освіти, які допомагають дітям адаптуватися, працюють з ними безпосередньо з їх батьками. Лише в такому трикутнику дитина може соціально та інтелектуально розвиватися.

Існує чимало випадків, коли діти стають аутистами через щеплення, якщо до складу вакцин входять важкі метали і формальдегіди, які дають збій в організмі, що призводить до порушень у системі травлення: не розчіплюються білки козеїну (молочні продукти) та глютену (продукти з борошна: пшениця, овес і т.п.). Тому дітям, у яких виявлено аутичний синдром, рекомендовано дотримуватися безглютенової та безказеїнової дієт.

Які Ви можете дати поради батькам і вчителям?

Батькам – не гаяти часу і при найменших проявах звертатися до лікарів. Якщо в класах є діти-аутисти, то на уроках обов’язково має бути присутній адаптор. Якщо його немає, то головне, щоб педагог розумів аутичну дитину, а саме, що вона хоче сказати – їй страшно, боляче, сумно, вона не розуміє завдання чи хоче вийти. Аутичні діти часто не можуть висловити своїх потреб, тому й починають себе погано вести на уроках. Перш за все педагогу треба застосовувати прийом від людини до людини, тобто говорити, розмовляти з дитиною. Тільки щоб це був не словесний водопад, а чіткі короткі інструкції. Коли дитина тільки прийшла в новий колектив, їй важко адаптуватися, і процес адаптації може проходити дуже довго. Проте у кожного він відбувається індивідуально. В однієї дитини він триває неділю, у когось – місяць, у декого – рік. А дехто взагалі не може адаптуватися, бо йому не підходять колектив або вчитель.

Такі діти як індикатори – вони відчувають відвертість. Якщо до них з хорошими намірами, то вони це одразу розуміють, але так само відчувають і брехню.

Найголовніше, що дитина повинна відчувати комфорт і гармонію всередині себе. Якщо вона довіряє середовищу, в якому перебуває, і вчителю, то вона буде працювати і розвиватися. Педагог має завоювати у дитини довіру, стати авторитетом для неї, а не бути диктатором. Якщо вчитель займе позицію директивну, на відстані, то аутична дитина це відчує і буде поводити себе неадекватно. А ступінь неадекватності у кожної дитини різний – може кричати, вставати, не виконувати завдання. Є випадки, коли такі діти набагато швидше виконують завдання на уроках, ніж інші звичайні думають над його розв’язанням. Чим займається аутист у цей час – він починає себе розважати, ліпити літачки, робити орігамі, тобто він сам себе займає. Звичайно, це не подобається вчителю, він намагається його заспокоїти, посадити на місце, але він ніяк не реагує і не розуміє чому йому кажуть сісти на місце. Адже необхідно було виконати завдання, і він це зробив. Тому таким дітям потрібно давати додаткові завдання.

І у цьому випадку «трикутник» – дитина, вчитель, батьки має завжди функціонувати. Педагог має відчувати дитину.

Доволі часто постає питання чи мають навчатися такі діти разом з іншими?

Наша ментальність є трохи грубою. Колись суспільству навіяли думку про те, що діти-інваліди – це загроза, їх висилали за міста і створювали для них інтернати закритого типу. Це передавалося людям генетично Якщо буде проводитися робота з батьками звичайних дітей, то цю проблему можна успішно вирішити. Тому що кожна людина має добру душу. Необхідно запрошувати батьків на уроки, показувати як діти взаємодіють між собою, давати їм можливість поспілкуватися з дітьми-аутистами. Коли батьки зрозуміють, що такі діти не є загрозою для їх кровної дитини, вони не підніматимуть питання, щоб такі діти  навчалися окремо.

Що має насторожити батьків у поведінці дитини двох-трьох років:

 - дитина не говорить,

 - не утримує погляд «очі в очі»

- не відгукується на ім'я, говорить про себе в другiй або третiй особі,

- ні словом, ні жестом не намагається привернути увагу мами.

- не проявляє ні почуттів, ні емоцій.

Довідково:

Термін «аутизм» (від грецького autos – сам) був введений психіатром Е. Блейлером і означає «відірваність асоціацій від даних досвіду, ігнорування дійсних відносин».

Аутизм як самостійне розлад вперше був описаний Л. Каннером в 1942 р., в 1943 р. подібні розлади у старших дітей описав Г. Аспергер, а в 1947 р. - С. С. Мнухін.

Ще в 2000 році вважалося, що поширеність аутизму становить від 5 до 26 випадків на 10 000 дитячого населення. У 2005 році вже на 250-300 новонароджених в середньому доводився один випадок аутизму: це частіше, ніж ізольовані глухота і сліпота разом узяті, синдром Дауна, цукровий діабет або онкологічні захворювання дитячого віку. За даними Всесвітньої організації аутизму, в 2008 році 1 випадок аутизму припадає на 150 дітей. За десять років кількість дітей з аутизмом зросла в 10 разів. Вважається, що тенденція до зростання збережеться і в майбутньому.

Спілкувалася Катерина Покляцька

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я Виплата пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в період роботи Правові аспекти звільнення працівника за вчинення аморального вчинку