Авторизация| Регистрация

Відвертий монолог Ірини Хован

Відвертий монолог Ірини ХованМоя прабабуся працювала вчителькою фізики у школі, а бабуся була бібліотекарем у школі. Я пам'ятаю, як маленькою дівчинкою забігала до бабусі в навчальний заклад і розглядала різні книжки з великими малюнками. Згадується цей чудовий аромат стареньких книжечок і підручників. Вона показувала мені кабінети із різних предметів і все було таким цікавим. Коли мені виповнилось 6 рочків, я розсаджувала іграшкових ведмедиків, зайчиків і ляльок та малювала за них синьою ручкою на аркушах паперу літери і цифри. А потім брала червону ручку та перевіряла, як вони впоралися із моїми завданнями.

Прийшовши до першого класу, я дуже полюбила свою першу вчительку Лесю Валеріївну Лісову, яка для нас була другою мамою. Вона завжди все так цікаво розповідала і показувала. Та найбільше мені сподобалося, як в кінці першої чверті вона, за свої кошти, купила подарунки всім відмінникам – це були дуже красиві зошити, олівці й ручки. Я отримала в подарунок різнокольорові олівці, адже теж входила до числа відмінників. На той час, моя мама була лікарем, а батько працював на державній службі, це був не дуже легкий 1994 рік. Пам'ятаю як в той час батьки не завжди вчасно отримували зарплату, та бачте, наша вчителька все одно старалася нас заохочувати.

Старша школа запам'яталась уроками вчительки біології Оксани Анатоліївни Андерсон. Мені дуже подобалось слухати про інфузорії-туфельки та інші мікроорганізми, хоча прекрасно розуміла, що предмет фізики мені до вподоби набагато більше. Але вчитель з біології так змогла зацікавити весь наш клас, що ми слухали все, що вона нам розповідала. Подавала матеріал так, що ми без проблем розуміли навіть найважчі біологічні терміни. Та й взагалі всі учителі були чудовими, кожен дуже любив свій предмет і старався викласти весь матеріал. Я дуже люблю свою школу і вдячна за те, що педагоги змогли мені допомогти опанувати такий різноманітний спектр знань із різних предметів. Всі вони і сьогодні викладають у середній загальноосвітній школі № 4 м. Києва. А з вчителькою фізики ми кожен рік зустрічаємось на нарадах та предметних олімпіадах. І так приємно її бачити!

Свій професійний шлях я обрала не просто так, а за покликанням. Моєю мрією була професія вчителя. І обирала Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова із 10 найкращих університетів, адже на той час я закінчила школу із золотою медаллю і мала право за співбесідою вступати в будь-який університет м. Києва. Саме в НПУ імені М.П. Драгоманова на першому курсі нас привітно зустрів куратор. Добре пам'ятаю, як до деканату ми завжди могли прийти із запитаннями і до нас виходив директор факультету й з посмішкою нас вітав. Назавжди запам'ятаю гасло ректора Віктора Петровича Андрущенка: "Студенти – це святе". Навіть зараз заходиш у приймальню ректора і секретар завжди повторює саме цю фразу й так приємно за цим всім спостерігати. Закарбувалась в пам'яті і кафедра загальної фізики, адже на четвертому курсі я так хотіла працювати лаборантом і академік Микола Іванович Шут допоміг і посприяв моєму бажанню.

Захищати кандидатську дисертацію я знову таки пішла до свого рідного НПУ імені М.П.Драгоманова із науковим керівником членом-кореспондентом НАН України, академіком НАПН України, доктором фізико-математичних наук Станіславом Олексійовичем Довгим, який був справжнім наставником у великому та безмежному науковому шляху. Кожне слово, яке він промовляв хотілось запам'ятати якнайшвидше, адже з титанами наукових знань кожна година здається миттю.

У 2012 році  отримала перемогу у конкурсі "Педагогічні сходинки" за матеріал, в якому було представлено коментарі професорів НПУ імені М.П. Драгоманова щодо кількості студентів, які присвятили своє життя педагогічній ниві. У цій статті було чітко вказано, що 98 % студентів в подальшому поєднують свій шлях із педагогічною діяльністю і пишаються своєю професією. Всі мої одногрупники, з якими навчалася стали вчителями і ми постійно між собою спілкуємося та зустрічаємося.

Наразі працюю вчителем фізики в НВК "Домінанта" і дуже пишаюсь своєю професією. Професія вчителя – це справжнє покликання плекати найкраще в своїх учнях та передавати свої знання. Це те, що не порівнюється із жодним грошовим еквівалентом. Починаючи з 2009 року, мої учні займають призові місця у предметних олімпіадах та Всеукраїнських і Міжнародних конкурсах науково-дослідницьких робіт. У цьому році знову готую старшокласників на Міжнародні та Всеукраїнські конкурси. А найкраща подяка від моїх учнів це те, що вони після закінчення школи завжди приходять до кабінету фізики і розказують про свої успіхи у дорослому житті.

Цією невеликою розповіддю можна пояснити той факт, що вчителі надихають нас на важливі кроки в житті. Я думаю, що кожна людина може згадати своїх найкращих вчителів. І таких педагогів дуже багато, їх набагато більше, ніж здається на перший погляд!

З шаною до всіх вчителів!

Ірина Хован, вчитель фізики

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я Виплата пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в період роботи Правові аспекти звільнення працівника за вчинення аморального вчинку