Авторизация| Регистрация
Уряд має час до 01.11.17р. виправити ситуацію

«Все для людей», – Володимир Василюк

«Все для людей», – Володимир ВасилюкЦей навчальний рік у роботі Профспілки розпочався зі звітно-виборної кампанії у первинних профспілкових організаціях. У когось вже пройшли вибори, хтось ще тільки до них готується. Ми з’ясовували як функціонує профком у одній зі столичних шкіл – спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті № 10 І-ІІ ступеня Дарницького району м. Києва, яка, як зазначив директор навчального закладу Володимир Кошовий, була побудована у 1960 році як інтернат для дітей району. «Це була елітна школа. У ній вивчалися дві іноземні мови. Проте проіснувала ця школа як загальноосвітній заклад лише 9 років. Оскільки у 1969 році за рішенням Ради Міністрів УРСР вона була реорганізована у допоміжну школу-інтернат № 10», – сказав директор.

Як працює профком у школі? Які першочергові завдання стоять перед ним? Про це та інше розповів голова профкому, вчитель природознавства та історії спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату № 10 І-ІІ ступеня Дарницького району м. Києва Володимир Василюк.

Володимире Степановичу, скільки років Ви працюєте головою профкому у цій школі?

У школі-інтернаті я працюю вже 41 рік. Цього року 21 листопада виповниться 22 роки як я є головою профкому цього навчального закладу. Навчаючись у педагогічному університеті ім. М.О. Горького, зараз Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, я був головою профкому факультету дефектології. Коли почав працювати в школі, був секретарем комсомольської організації, потім секретарем партійної організації. Згодом, комуністична партія, яка пропагувала нам світле майбутнє, розпалася.

У школі переді мною головою профкому працювала Олександра Сундук. Після неї обрали мене. Це був складний період, коли в нашій країні професія вчителя була на дуже низькому соціально-економічному рівні, зарплата педагога дорівнювала 20 доларів.

Які першочергові завдання стояли у той час перед профкомом?

Згадую 1992 рік, коли ми думали як вижити. Адже в той час у магазинах майже не було товарів першої необхідності: продуктів харчування та одягу.

Коли мене обрали головою профкому, то в першу чергу думав, як допомогти колегам та забезпечити дефіцитними товарами. Ми заключали домовленості з різними організаціями, підприємствами. Наприклад, профком домовився з молокозаводом про те, щоб кожен тиждень нам до школи доставляли молочні продукти. Оскільки купити сметани чи сиру у той час було неможливо. І нам це привозили. Аналогічна ситуація була й з іншими продуктами харчування.

З одягом було значно складніше. Колектив налічував у ті роки 100 людей. З них лише 17 чоловіків, решта – жінки. Я ходив на фабрику, щоб для наших жінок пошили спідниці. Пригадую як довго домовлявся із директором взуттєвої фабрики на Подолі, як він виганяв з кабінету, як тільки заходила мова про пошиття осінніх і зимових чобітків для жінок і туфель та черевиків для чоловіків. Ми збирали кошти, платили, і врешті-решт, я добився, щоб нам їх привозили. У ті часи потрібно було якось виживати, бо грошей було дуже мало.

Яка позиція була профкому щодо акцій протесту?

У ті часи головою міської Профспілки був Анатолій Свірідов і наша профспілкова організація підтримувала всі акції, які були організовані на рівні міста чи країни. Добре пам’ятаю 1995 рік, коли була акція-демонстрація, на яку вийшло більше 50 тисяч освітян. Ми йшли з парку Шевченка до Арки Дружби Народів. Ми висловлювали свою позицію, вимагали справедливих соціально-економічних гарантій для освітян. Тоді ми все таки досягли певних цілей, ми отримали ЗУ «Про освіту», який прийняла Верховна Рада України, і 57 статтю, яка хоч і не виконується в повному обсязі, але вона має значення.

Як функціонує шкільний профком?

З 1992 року до тепер залишилося всього 2 члени – це наш делегат, який займається Фондом соціального страхування, і я.

Наш профком – дієвий і працездатний. Усі працюють на повну силу. У роботі профкому основний акцент ми робимо на соціально-економічних питаннях.

Організовуються різні свята, екскурсії, масові заходи тощо. Профком завжди відгукується як на позитивні життєві моменти, так і негативні. Зараз профком налічує 74 члени профспілки.

Якщо я побував на якійсь нараді, форумі чи інших заходах, то про все розповідаю колективові. Ми збираємося в учительській і там я доношу до них всю необхідну інформацію, щоб вони були у курсі справ.

Профком забезпечує також санаторно-курортне лікування вчителів.

У 2008 році наша профспілкова організація зайняла перше місце серед кращих профспілкових організацій України.

У нас дуже хороша культурно-масова робота. Два рази на рік ми обов’язково кудись виїжджаємо. Ми побували у Чернігові, Корсунь-Шевченківському, Буках, Переяславі-Хмельницькому, Білій Церкві.

Наша організація завжди шукала спонсорів, щоб відзначити наших працівників на 8 Березня, на День працівників освіти.

Також ми організовуємо екскурсії для дітей у Канів, Переяслав-Хмельницький, Чубинське, у Бровари (бананова теплиця).

Володимире Степановичу, яке Ваше життєве кредо? Чим Ви керуєтеся по життю?

Моя життєва позиція – все для людей. Я ніколи не мовчу, я нікого не боюся, бо я вчитель. Моя позиція завжди така – якщо є несправедливість по відношенню до педагога, я завжди чітко висловлююся з цього приводу.

Спілкувалася Катерина Покляцька

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я Виплата пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в період роботи Правові аспекти звільнення працівника за вчинення аморального вчинку Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень