Авторизация| Регистрация

Ангел-охоронець

Ангел-охоронецьО, які мелодрами, які рок-н-роли і вальси.

Вже ХХІ століття з’єднало і вічність, і мить!

Тут є грані престижу і є сполотнілий катарсис.

Глибина почуттів й перехрестя тисячоліть.

М.Дьомін.

Зустріч… Звичайно, що зустрічаємось ми щоденно з тими чи іншими людьми. Проте, одні зустрічі залишають у нас спогад на мить, а інші – на все життя. Є зустрічі звичні, банальні, а є – зворушливі, які пам’ятаємо вічно. Ось такою незвичайною була несподівана зустріч з воїном АТО, що завітав до школи №47 ім. А.С.Макаренка (20.11.2014р.) на Печерську. Він,Олександр Тимофійович, вирішив знайти свого маленького ангела-охоронця, автора малюнка, який він носив у внутрішньому кармані куртки під серцем, коли йшов у бій на Сході України, захищаючи нас. Волонтери передали йому малюнок, який намалювала дівчинка 1-го класу Вікторія Куліш.

«Повернувшись зі Сходу на ротацію, так схотілось подякувати за теплоту серця цій маленькій дитині», - сказав Олександр Тимофійович.

- Це твій малюнок?, - запитав він у дівчинки.

- Так!, - відповіла Вікторія.

- Це не малюнок, а ангельський оберіг від куль на бурхливому Сході, коли поряд падають друзі, скошені кулями ворогів, а я залишався чудом живим, - промовив воїн.

 -Ох, як це?…, - запитує дівчинка.

І навертаються в усіх сльози на обличчя.

- Дякую за вашу небайдужість, діти. Вірю, вам будувати Україну. І це рожеве слоненя (м'яка іграшка), дарунок тобі, Віка, як талісман на майбутнє, - сказав чоловік.

Діти обнімають воїна зі сльозами, смуток і радість панують нині в цій класній кімнаті школи.

- Хто знає як звуть воїнів, що воюють в Донецьку, Луганську,- запитує учитель.

- Боєць, доброволець - “кіборг”, - вигукують діти.

І тиша…

Відгомін буремного часу розуміють всі. Війна – це лихо…

В Олександра, мужнього, бувалого вояка, блищать сльози на очах, він, батько двох дітей, ніжно на прощання обнімає Вікторію, як маленького ангелочка і обіцяє, пішовши знову на Схід, обов’язково повернутися.

Діти 1-го класу за мить знову намалювали малюнки й передали воїнам АТО, а учні 5-го класу написали вірші.

- Хай щастить!..- зичать діти

- Я повернусь до Вас, діти, - запевнив Олександр.

Ось і закінчилась ця зустріч, яка схвилювала й розчулила серця всіх присутніх на уроці в школі № 47 , і дорослих, і дітей.

А воїн, як той пілігрим – у дорозі в завтра.

Яким буде те завтра – залежить не лише від нього, нас та друзів – воїнів АТО, а, мабуть, й від Всевишнього.

Реальність віддзеркалює народ, щоб довести, що Україна є, і хто її сини!

К. Зайцеваучитель школи №47м. Києва

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.
2017 рік оголошено роком первинної профспілкової організації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ІНІЦІАТИВИ ТА ПРОГРАМИ:

Програми доступного житла У жовтні в Україні стартує конкурс «Учитель року – 2014» З профспілкою дешевше! 2013 - «З профспілкою дешевше» Перспективи та можливі ризики програми «Доступне житло»