Авторизация| Регистрация
Уряд має час до 01.11.17р. виправити ситуацію

Ангел-охоронець

Ангел-охоронецьО, які мелодрами, які рок-н-роли і вальси.

Вже ХХІ століття з’єднало і вічність, і мить!

Тут є грані престижу і є сполотнілий катарсис.

Глибина почуттів й перехрестя тисячоліть.

М.Дьомін.

Зустріч… Звичайно, що зустрічаємось ми щоденно з тими чи іншими людьми. Проте, одні зустрічі залишають у нас спогад на мить, а інші – на все життя. Є зустрічі звичні, банальні, а є – зворушливі, які пам’ятаємо вічно. Ось такою незвичайною була несподівана зустріч з воїном АТО, що завітав до школи №47 ім. А.С.Макаренка (20.11.2014р.) на Печерську. Він,Олександр Тимофійович, вирішив знайти свого маленького ангела-охоронця, автора малюнка, який він носив у внутрішньому кармані куртки під серцем, коли йшов у бій на Сході України, захищаючи нас. Волонтери передали йому малюнок, який намалювала дівчинка 1-го класу Вікторія Куліш.

«Повернувшись зі Сходу на ротацію, так схотілось подякувати за теплоту серця цій маленькій дитині», - сказав Олександр Тимофійович.

- Це твій малюнок?, - запитав він у дівчинки.

- Так!, - відповіла Вікторія.

- Це не малюнок, а ангельський оберіг від куль на бурхливому Сході, коли поряд падають друзі, скошені кулями ворогів, а я залишався чудом живим, - промовив воїн.

 -Ох, як це?…, - запитує дівчинка.

І навертаються в усіх сльози на обличчя.

- Дякую за вашу небайдужість, діти. Вірю, вам будувати Україну. І це рожеве слоненя (м'яка іграшка), дарунок тобі, Віка, як талісман на майбутнє, - сказав чоловік.

Діти обнімають воїна зі сльозами, смуток і радість панують нині в цій класній кімнаті школи.

- Хто знає як звуть воїнів, що воюють в Донецьку, Луганську,- запитує учитель.

- Боєць, доброволець - “кіборг”, - вигукують діти.

І тиша…

Відгомін буремного часу розуміють всі. Війна – це лихо…

В Олександра, мужнього, бувалого вояка, блищать сльози на очах, він, батько двох дітей, ніжно на прощання обнімає Вікторію, як маленького ангелочка і обіцяє, пішовши знову на Схід, обов’язково повернутися.

Діти 1-го класу за мить знову намалювали малюнки й передали воїнам АТО, а учні 5-го класу написали вірші.

- Хай щастить!..- зичать діти

- Я повернусь до Вас, діти, - запевнив Олександр.

Ось і закінчилась ця зустріч, яка схвилювала й розчулила серця всіх присутніх на уроці в школі № 47 , і дорослих, і дітей.

А воїн, як той пілігрим – у дорозі в завтра.

Яким буде те завтра – залежить не лише від нього, нас та друзів – воїнів АТО, а, мабуть, й від Всевишнього.

Реальність віддзеркалює народ, щоб довести, що Україна є, і хто її сини!

К. Зайцеваучитель школи №47м. Києва

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я Виплата пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в період роботи Правові аспекти звільнення працівника за вчинення аморального вчинку Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень