Авторизация| Регистрация

«Вихователь повинен нести людям добро та не залишати жодну дитину без уваги», - Олена Тізиш

«Вихователь повинен нести людям добро та не залишати жодну дитину без уваги», - Олена ТізишСьогодні небагато молодих людей обирають професію вихователя, а якщо і вирішують спробувати себе у цій ролі, то тимчасово. Проте є ті, хто все ж таки вбачає у цьому сенс свого життя. До останніх належить Олена Анатоліївна Тізиш, вихователь-методист, голова профспілкового комітету дошкільного навчального закладу № 71. Вона розповіла про свою трудову діяльність у дитсадочку, яку розпочала в 2003 році. Побачивши, що Олена Анатоліївна опікується не лише маленькими дітлахами, але й турбується про своїх колег, колектив обрав її у 2004 році головою профспілкового комітету дитсадка. У 2010 році вона стала методистом.

Олена Анатоліївна пригадує як зрозуміла ще школяркою, що працюватиме у дитсадку. У старших класах проводилася профорієнтаційна робота, і її клас привели до дитсадка, щоб показати як працюється вихователям у дошкільному закладі. «Коли нас завели до дитсадка, я побачила допитливі оченята милих дітей, почула їхні дзвінкі голоси, пройнялася їхніми щирими усмішками та цікавими питаннями. Тоді напевно і зрозуміла, що стану вихователем», – пригадує Олена Тізиш.

Будучи юною дівчиною вона прийшла влаштовуватися на роботу. Оскільки була гаряча літня пора, то у дитсадку проводилися ремонті роботи. Підійшовши до жінки, яка вправно фарбувала двері закладу, дівчина запитали як можна знайти завідуючу. У відповідь почула: «Я вас слухаю». Спочатку Олена була трохи здивована і не могла зрозуміти чи це жарт, чи це дійсно правда. Жінка запросила її до кабінету, де охайно зняла халат і сівши за стіл сказала: «Якщо ви дійсно хочете працювати вихователем, то маєте бути готові до того, що вам доведеться стати артистом, майстром рукоділля, займатися вишиванням, ліпленням, малюванням та ще багато іншим». Спочатку ці слова трохи налякали, але чим частіше Олена Анатоліївна туди приходила, тим більше хотіла туди знову і знову повертатися. «Я живу цією професією. Хочеться залишити у дітей яскраві спогади про їхнє швидкоплинне дитинство. Коли дивишся як мами ведуть заплаканих діток, які невпинно повторюють: «Ти мене скоро забереш?». То перше, про що думає вихователька – це як прийняти дитину так, аби вона не плакала, і з посмішкою приходили до дитсадка», – ділиться своїми враженнями Олена Анатоліївна.

Працюючи головою профспілкового комітету дитсадка вона прагне захистити кожну людину, яка приходить до навчального закладу. Адже працівники повинні бути впевнені, що вони вчасно отримають заробітну плату, їх підтримають у скрутну хвилину та розділять з ними радісні моменти життя.

За словами Олени Анатоліївни випускники не спішать все своє життя присвятити роботі вихователя. В першу чергу, це пов’язано з економічною ситуацією в країні та низьким рівнем заробітної плати. Проте є й ті, хто працює за покликом душі. У дитсадку функціонує «школа освітянина», де старші наставники-корифеї, надають молодим спеціалістам методичні рекомендації та практичні поради щодо роботи з дітьми. Організовуються різноманітні майстер-класи, щоб допомогти молодим людям адаптуватися в колективі.

Олена Анатоліївна переконана, що вихователь повинен нести людям добро та не залишати жодну дитину без уваги. І бажає своїм колегам терпіння, творчого натхнення, не боятися робити помилки, бо хто їх не робить, той не рухається вперед. Вона впевнена, що той, хто обрав для себе такий шлях, повинен гордо нести звання столичного освітянина.

Катерина Покляцька

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.
2017 рік оголошено роком первинної профспілкової організації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ІНІЦІАТИВИ ТА ПРОГРАМИ:

Програми доступного житла У жовтні в Україні стартує конкурс «Учитель року – 2014» З профспілкою дешевше! 2013 - «З профспілкою дешевше» Перспективи та можливі ризики програми «Доступне житло»