Авторизація|

Мистецтво слова: поезії столичних освітян

Мистецтво слова: поезії столичних освітянНавіть з настанням літніх канікул і сезону відпусток педагоги київських закладів освіти не припиняють творити.

Їхнє невичерпне натхнення виливається на папір, змушуючи читачів замислитись і замилуватись.

Так учитель українознавства загальноосвітньої школи № 238 Ніна Анатоліївна Трофимова звернулася до редакції ІВ «Єдність» з бажанням поділилася зі спілчанами краплиною свого внутрішнього світу.

ЇЇ пейзажна лірика вже тішила мистецький смак освітян зі шпальт інформаційного вісника Київської міської організації Профспілки працівників освіти і науки України, тож на часі – патріотична.

 

 Вишиваю Україну

Вишиваю Україну квітами любові

І бажаю їй, рідненькій, сонячної долі.

Засіваю ниви зерням жита і пшениці,

Щоб була вона багата на щедрі гостинці.

Вишиваю Україну. Полотно біленьке,

А на ньому – журби море, сльози, як у неньки.

Передати серце хоче, щоб не забували,

Як ту волю України брати здобували.

Вишиваю Україну кольорами неба,

Золотими променями, бо в світлі потреба.

Хай все чорне знищиться, піде за тумани,

Розіллється людська радість степами, ярами!

Вишиваю Україну – чорнобривці сію,

Про щасливу мою землю день і ніч я мрію.

Я ж бо – донька, рідна мати, ти мене взростила,

Жить по правді та на волі – усіх нас навчила.

Ти вложила Віру в серце, дарувала мрію,

Я ж любов до тебе, рідна, словами засію.

Щоб пишались твої діти землею і родом,

Не втікали в чужину, не ходили бродом.

Ти ж бо в світі, мов перлина,

Ні з чим не зрівняти!

Дозволь мені твою Славу

Й красу вишивати!

 

Я мовою пишаюся своєю

 Я мовою пишаюся своєю.

Вона від батька й матері прийшла.

Дідусь, бабуся говорили нею,

І нею розмовляла вся рідня.

Вона співуча, ніжна, промениста,

Дзвінка, весела і до серця близька,

Багата і красива, як намисто.

Ласкавій, рідній я вклоняюсь низько

Вона – прадавня і дана від Бога,

Нам подарована для щастя і добра,

Щоб люди не зрікались свого слова

І пам’ятали – мова ця свята!

Тож не цурайтесь, люди, цього дива

І не міняйте свою мову на чужу,

Бо українська мова стала сива

Від болю, гіркоти і від плачу.

Пишайтесь, люди солов’їним співом,

Мелодією вітру і дощу,

Бо в українській віковічній мові

Є всі щедроти Бога до схочу!

Прес-служба КМОППОіНУ

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ДИТЯЧИЙ ВІДПОЧИНОК 2019

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

17.листопада

З ДНЕМ СТУДЕНТА!

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Коментар до рішення Конституційного Суду України щодо віку для виходу на пенсію за вислугу років Щодо доплати за перевірку зошитів в підготовчому класі та підвищення посадових окладів Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК:

Про зміни в Порядку ведення касових операці