Авторизація|

Як розвинути мотиваційну готовність дитини до навчання?

Як розвинути мотиваційну готовність дитини до навчання?Кожна дитини має потребу у саморозвитку, прагненні до пізнання нового, невідомого та непередбачуваного. Завдання ж дорослого – підтримати допитливість дитини та допомогти їй пройти усі труднощі на шляху пізнання світу. Але у дорослих не завжди вистачає часу та терпіння підтримувати дитину в опануванні нового, заохочувати її до самостійності в отримуванні нових знань. Саме інтерес до навчання безпосередньо пов'язаний з тим, наскільки дитина відчуває відповідальність за себе.  

Вчені стверджують, що 93% учнів перших класів не в змозі самостійно виконувати домашні завдання, адже з різних причин вони не вміють правильно організувати час, недостатньо володіють вміннями та навичками навчання або мають проблеми зі здоров’ям. Таким дітям просто необхідна доросла людина поруч, яка знайде стимул гарного виконання завдання та перевірить якість роботи.

Дуже часто батьки вважають, що відсутність у школярів інтересу до навчання – це проблема тільки системи освіти. Проте, 28% з них хотіли б розвинути у своїх дітях прагнення до знань, а 59% впевнені в тому, що гарне навчання в школі є необхідним для майбутньої успішної кар’єри та гідного життя.

Коли дитина йде до школи, то змінюється її соціальний статус: вона вже учень. Зменшується вплив батьків на розвиток дитини. Вони вже не можуть примусити дитину відчувати інтерес до навчання, але мають велике бажання формувати інтелектуально розвинену особистість. Ситуація ускладнюється й впливом сучасної культури, яка пропагує ідеї того, що задоволення,  успіх повинні виникати миттєво. У цій ситуації батьки намагаються швидко задовольняти будь-які бажання дітей, не замислюючись над тим, які мотиви їх викликали.

Мотивація відноситься до людських чинників, які штовхають дитину вперед; це нерозривний динамічний процес фізіологічного та психологічного стану, який керує поведінкою дитини, визначає її організованість, активність та стійкість, здатність діяльно задовольняти свої потреби.

Мотивація може бути як зовнішньою так внутрішньою.

Американськими вченими Едвардом Дісі та Річардом Раяном була розроблена та перевірена модель мотивації поведінки, в якій відображено уявлення про внутрішню та зовнішню мотивації.

Внутрішня мотивація – це виконання певної роботи через інтерес до неї, відчуття її внутрішньої цінності, тобто дитина відчуває задоволення, спокій, швидкий плин часу, зникає все зайве, залишається лише прагнення до вирішення поставленої цілі. Дитина, наприклад, взяла олівці та малює, вона зацікавлена у процесі й бажає домалювати малюнок  до кінця, не звертаючи увагу на зовнішні фактори.

Зовнішня ж мотивація не пов’язана з якоюсь визначеною діяльністю,  але зумовлюється зовнішніми обставинами. Якщо дитина, яка виконує домашнє завдання, постійно відволікається на дрібниці, не може зосередитись, вередує, то вона виконує його за зовнішньою вимогою, а не припиняє цю діяльність лише через острах покарання або сподівання на винагороду.

З одного боку, зовнішньо мотивувати дитину простіше та швидше – пообіцяти винагороду або покарання, і все – завдання виконано. Але треба чітко продумати зовнішні мотиви. Мотивувати, наприклад, можливістю вступити до Вищого навчального закладу, отриманням гарної роботи можна тільки старшокласників, а зацікавити тих, хто тільки прийшов до першого класу, можна лише процесом навчання.

 Для внутрішнього мотивування необхідний неабиякий запас терпіння та винахідливості. Щоб дитина відчула, що виконання домашнього завдання – це не нудний обов’язок, а цікава робота, необхідно забезпечити їй відчуття вибору та позитивний зворотній зв'язок. Так, наприклад, можна створити інші умови виконання домашнього завдання: покласти підручник з математики в одній кімнаті, з читання – в інший, з української мови – у наступній.  По команді «Старт» дитина біжить в одну кімнату та займається математикою, а потім в інші дві, де виконує домашнє завдання з інших предметів. Слід поставити також вимогу, що все повинно бути виконано у три кола. Від такого завдання буде задоволена процесом навчання як дитина, так й її батьки. Слід привчати молодшого школяра до самостійного виконання завдань, тому слід поставити дитині умову, що один раз на тиждень вона працює без допомоги дорослого. У подальшому це спонукає до відчуття відповідальності за самого себе. Це лише один із підходів до навчання, але він може бути застосований у повсякденній практиці дорослих по відношенню дітей, які навчаються у молодшій школі.

Багато хто з батьків звертають увагу на проблеми з техніки читання, особливо у першому класі. З досвіду мами першокласника, хотілось би звернути увагу на деякі мотиваційні чинники цього процесу:

1. Слід зацікавити дитину. Спочатку необхідно відшукати таку книжку, яка б сподобалась саме дитині. Звичайно, обов’язково звернути увагу на шрифт та розміщення тексту. Замість читання вдома, читайте на вулиці, під час поїздки в автомобілі (читати у дорозі важко й  не зовсім корисно, але можна розглядати картинки та спонукати дитину до подальшого читання). Добре підійде казка вигадана дитиною самостійно або розповідь батьків про хлопчика чи дівчинку схожих на дитину, які роблять корисні вчинки у цій казці.

2. Використовуйте аудіоказки. Спільне прослуховування казок теж спонукає дитину до читання. У цьому випадку головне зупинятися на найцікавіших для дитини моментах та просити її переказати казку.

3. Користуйтесь сучасними «девайсами».  Зараз є різноманітні аудіовізуальні книжки, в яких діють анімаційні герої, де, наприклад, дотиком до монітора можна змінювати пори року. Зверніть увагу на те, як дитина застосовує нові технологічні пристрої (ноутбуки, планшети, мобільні телефони), та як швидко розбирається у їх функціях. Не забороняйте такі пристрої, а знаходьте в них ті методи, які допоможуть у навчанні.

4. Не пропонуйте читання за винагороду. Таким чином дитину можна тільки відштовхнути, адже у цьому випадку присутня зовнішня мотивація.

5. Використовуйте власний приклад, бо це – найкращий аргумент. Коли читаєте книгу, то слід обговорювати її у родині, адже так дитина швидше зрозуміє, що таке задоволення від читання, та в неї міцно закріпиться асоціація: читання книги – це захоплююче заняття.

Не слід забувати, що маленькі діти все бачать та чують по – своєму. Звернемо увагу на ситуації, у які не слід потрапляти батькам та їх дітям.

 Ситуація.

Батьки: «Чому твоя сусідка по парті пише правильно слова, а ти ні?»

Дитина розуміє: «Чому саме нам дісталася неповноцінна дитина, а не її сусідка по парті»

Результат: дитина стане ненавидіти сусідку по парті, а правильно писати слова взагалі не захоче.

Як потрібно: Запропонувати позмагатися, хто краще напише слова: дитина, або ліва рука мами чи тата.

 І таких ситуацій у житті першокласника може бути багато, а от батькам слід навчитися виходити з них розсудливо та неупереджено.

Як тільки діти стають старшими їх також слід мотивувати до навчання, а не тільки лише «загартовувати» до реалій сучасного світу.

Основні етапи щодо стійкої мотивації у навчанні:

  1. Інтерес та сенс вчитися: необхідність у відчутті задоволення від того, чим займаєшся та розуміти для чого це робиться.
  2. Вміння ставити цілі й досягати їх.
  3. Віра як в себе, так й в успіх, що залежить саме від дитини.
  4. Наполегливість у подоланні труднощів та рішучість довести розпочате до кінця.

Як правило в одному класі є багато різних учнів, у яких у тій чи іншій мірі розвинуті певні здібності, особливо це помітно серед учнів старшої школи. Кожен школяр певною мірою є обдарованим. Слід лише виявити на якому етапі розвитку дитини проявляється обдарованість, які є схильності до навчання. Деякі з дітей дуже зацікавлені предметом, а інші відносяться до навчання з меншим інтересом, але при цьому також навчаються.

З досвіду роботи вчителя фізики, можу зазначити, що мотивація до навчання на уроці, полягає у цікавому експерименті, досліді, лабораторній роботі, фізичному практикумі. Не слід забувати, що саме на уроках фізики формується наукова картина світу, набуваються експериментальні вміння, тому фізичний експеримент є фундаментом мотивації у навчанні цьому предмету.

Повноцінне навчання супроводжується фізичною, соціальною та пізнавальною діяльністю. Важливо, щоб всі ці три види діяльності були взаємопов’язаними та реалізувалися при застосуванні інтерактивних технологій навчання. Інтерактивне навчання – це навчання під час якого досвід учня не менш важливий, ніж досвід учителя; це спільне навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання в співпраці). У цьому виді діяльності мотивом виступає зацікавленість темою обговорення. Слід вдаватись до проблемних ситуацій, парадоксальності явищ та подій, які викликають у дітей здивування, інтерес до вирішення завдання, налаштовують на співпрацю. Таке навчання є важливим компонентом мотивації діяльності учнів.

Удосконалення роботи з юними дослідниками в умовах шкільних уроків неможливе без розвитку інтересів учнів до знань та, насамперед, до додаткових знань, що виходять за межі шкільного підручника та шкільної програми, тому актуальним стає питання мотивації їх дослідницької діяльності.

Якщо ж учитель встановив вподобання до яких схильний учень та його здібності, визначив, що вподобання учня у даному напрямі дуже цікаві, ідеї креативні та й знання з цього питання дуже стійкі, то він може  запропонувати юному досліднику написати науково-дослідну роботу. У подальшому вчитель надає учню можливість самостійно обрати тему, скласти план дослідження. У даному випадку учитель більше стає порадником, ніж контролером, та тільки допомагає у правильному структурованому підході до поставленого завдання, постійно підтримує учня в опануванні нових знань. Кінцевий результат такої роботи: написання науково-дослідної роботи, її подальший захист найчастіше має достойний результат. Такі науково-дослідні роботи здобувають нагороди та визнання, як серед однолітків, так й серед справжніх науковців. Адже не слід забувати, що маленька науково-дослідна робота – це перший крок до бакалаврської роботи, а далі, можливо, й до кандидатської дисертації. Саме у школі зароджується особистість, а завдання учителя – підтримати її, дати поштовх  до пізнання нових знань, сформувати організованість, активність та стійкість, здатність дитини задовольняти свої потреби через соціально схвалювану діяльність, допомогти отримати гарну освіту та й, в подальшому, цікаву роботу.

Ірина Хован, вчитель фізики НВК «Домінанта» Дніпровського району,

Т. А Яншина, науковий співробітник Інституту обдарованої дитини НАПН України

По темі:



Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ДИТЯЧИЙ ВІДПОЧИНОК 2019

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Коментар до рішення Конституційного Суду України щодо віку для виходу на пенсію за вислугу років Щодо доплати за перевірку зошитів в підготовчому класі та підвищення посадових окладів Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я

БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК:

Про зміни в Порядку ведення касових операці