Авторизация| Регистрация

Профспілка на розпутті: або до Європи, або в забуття

Профспілка на розпутті: або до Європи, або в забуття У Києві та Одесі згоріли профспілкові будівлі. Історичні події сповнені не тільки трагічних людських жертв, але і безперечного символізму. Майдан проявив трухлявість української профспілкової системи та залишив від неї лише остов.

Історичний досвід європейських країн наглядно демонструє: громадянське суспільство без профспілкового руху неможливе. Профспілка – симетричне крило у парі до багатопартійної системи. Отож від того, чи відбудеться в Україні регенерація профспілок, залежить і стійкість демократичної держави.

Профспілка на розпутті: або до Європи, або в забуття
Стаття у блогах на "Корреспонденті"
Частина 1 http://blogs.korrespondent.net/blog/events/3388026/
Частина 2 http://blogs.korrespondent.net/blog/events/3388032/

Спроба реваншизму.

Поки увага громадян привернута до болючих подій на Донбасі, у Києві готується тихий відкат до режиму Кучми-Януковича. Його готує старий (у прямому та переносному сенсі цього слова) склад Ради Федерації Профспілок України (ФПУ).

Хочу нагадати, що поки рядові члени профспілок за покликом совісті відстоювали права на Майдані, керівництво вело себе нефахово та аморально.

Протягом останніх років «здача» профспілковими бонзами інтересів трудящих відбувалася поступово та, здавалося б, малопомітно для загалу. З їхньої мовчазної згоди були прийнято, наприклад, Закон «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», за яким процедура
дозволу на страйкування займає до 52 днів (у Європі 5-10 днів), "замороження єдиної тарифної сітки" (різниця між І-м тарифним розрядом і мінімалкою залишається 366,00 грн., що неприпустимо), "драконівська" Пенсійна реформа тощо. Та очевидною для всіх ця зрада стала під час подій на Майдані.

За загальнолюдською мораллю та у відповідності до суті руху працюючих, керівництво профспілок повинно було б якнайширше відчинити двері людям Майдану та запропонувати їм усі умови для протестної діяльності. Замість цього Голова Федерації профспілок України Юрій Кулик звернувся до органів прокуратури з поданням про силове звільнення зайнятих приміщень!

Здавалося б, одіозний Кулик зник, але ситуація не змінилася. Як і раніше, представник профспілки в Уряді виконує роль манекена. Так було за часів Януковича, така сама практика продовжується і сьогодні. Профспілкові «бонзики» прикривають бездіяльність тим, що, мовляв, у нас немає голови ФПУ, а є лише в.о. І під шумок планують 26 червня обрати «нового» голову на… Раді ФПУ.

Мені пропонували висунути свою кандидатуру на цю посаду. Я категорично відмовився брати участь у недемократичній процедурі виборів. Моя позиція принципова: Голову профспілок має моральне право обирати лише з’їзд профспілок. Вибори на «міжсобойчику» не є морально-легітимними.

Обрання профспілкового лідера на Раді ФПУ, це, звичайно, катастрофа меншого масштабу, ніж могли б бути вибори Президента України у Верховній Раді. (Уявіть собі аби вибори Президента у травні цього року відбулися б у ВР. Ото б отримала Україна ще раз Януковича, або його клон).

Ото ж якщо 26 червня, супротив волі рядових членів, відбудуться вибори Голови на засіданні Ради ФПУ, то країна отримає ще один прояв реваншу старого ладу, схильного до тоталітаризму.

Позиція однозначна: вибори Голови ФПУ повинні відбуватися виключно на з’їзді. Очевидно, що ситуація в країні пробудила свіжі сили, зокрема у профспілковому середовищі. Сподіваюсь, що на з’їзді ми побачимо багато молодих облич делегатів нової формації, здатних брати на себе відповідальність, а не чіплятися за теплі місця.

За будь-яких обставин повинна відбутися повна ротація керівництва ФПУ. Іронічно виглядає той факт, що середній вік членів президії Федерації профспілок України перевищує… пенсійний.

Наголошую: тільки такий представницький орган як з’їзд, має право обирати очільника організації. Але це його не єдине завдання. Найближчий профспілковий форум має стати визначальним: сьогодні є можливість провести реформу профспілкового руху країни у відповідності до викликів сучасності.

Як наблизити українські профспілки до європейських.

Федерація профспілок досі діє на засадах ще совкового «демократичного централізму», що на практиці виявляється жорсткою вертикаллю. Настав час повного реформування структури. Керівний орган має трансформуватися у координаційний. Що це означає? (Приймати рішення лише за ініціативою первинних організацій та з урахуванням результатів соціологічних досліджень).

В Україні діє надміру розгалужена система профспілок. У територіальних профоб’єднаннях та галузевих профспілках відбувається, як дублювання, так і зайва конкуренція функцій. Думаю, за останніх подій стає зрозумілим наскільки такий поділ негативно впливає на консолідацію суспільства. Спілчани мають визначитись, який механізм на місцях буде захищати їх інтереси. А узгодження дій галузевих профспілок якраз і делегувати національному координаційному органу – Раді.

Як невід’ємна складова громадянського суспільства, профспілки України мають пройти свої десять кроків до європейської практики.

По-перше, необхідно розпочати з інвентаризації. За двадцять три роки колективне майно людей праці було розкрадено. Повна інвентаризація дасть змогу уникнути спокуси подальшої «прихватизації» та розглянути можливість повернення хоча б частини вкраденого. До речі, щодо Будинку профспілок на Майдані. Оскільки європейський формат не потребує громіздкого керівного органу, то вважаю доцільним вирішення долі будівлі залишити на народний розсуд. Якщо люди захочуть там за власні податки побудувати музей, чи Будинок молоді, або щось інше – це їхнє право. А якщо Раді ФПУ необхідно буде зібратись, то приміщення знайдеться у багатьох первинних організаціях (зокрема освітянських).

Перший крок - інвентаризація стосується не тільки матеріальних активів. За даними, на яких наполягає Президія ФПУ, в Україні налічується 8 мільйонів членів профспілок. І якщо освітянські організації мають дійсну кількість досить близьку до офіційної (2 мільйони), то чи є решта чисельності (6 млн) – реальною в країні зі зруйнованими галузями промисловості? Прийшов час з’ясувати, скільки з офіційно заявлених 8-и мільйонів є насправді «мертвими» душами.

Другим необхідним кроком для надання працюючим реальної влади є створення страйкового фонду, так як це прийнято у провідних європейських країнах. Так, ми розуміємо, що нині в країні важкі часи і готові змиритися з політикою затягування поясів, якщо тільки їх не зашморгують на шиї… Трудящі також не готові змиритися із ситуацією, коли політика економії стосуватиметься тільки їх, а влада продовжуватиме багатолітню практику власного збагачення. У таких випадках, люди повинні мати не тільки волю до страйку, але й страйковий фонд для ефективної боротьби. З цією метою майно, що неефективно використовується, необхідно перевести через відкриті аукціони в ліквідні активи – ресурсне джерело страйкового фонду.

Третій крок, у профспілок та ж проблема, що взагалі в суспільстві – недостатня кількість лідерів нового типу, яких необхідно виявляти та виховувати. Ця проблема може вирішуватися з двох боків. З одного, демонстрацією нової реальної сили профспілок, що пробудить інтерес до них покоління, незаплямованого совком. З іншого, пропоную створити школу профактиву. Такий собі профспілковий аналог MBAз курсами лідерства, ведення переговорів, формування команди тощо.

В 21 столітті комунікація між членами організації має бути глибшою, будуватися не тільки по вертикалі, але й по горизонталі та бути двосторонньою. Тому 4-ий крок – максимальне задіяння Інтернет-технологій та соціальних мереж у гуртуванні людей праці.

П’ятим має стати крок по забезпеченню членів профспілки реальною правовою допомогою. Навіть в рамках діючого законодавства, профспілка матиме змогу у багатьох випадках захистити своїх членів, за умов якщо держава не подарує працедавцям наглого порушення законів.

Необхідно використовувати сучасні інноваційні методи надання правової допомоги. Як приклад, можна навести практику надання членам профспілки он-лайн консультацій з юридичних питань. На сайті столичної організації профспілки освітян розміщуються відповіді на питання працівників щодо укладення трудового договору, звільнення з роботи, оплати праці, надання відпусток, атестації та інших. Кожен працівник закладу освіти може, не полишаючи свого робочого місця, отримати відповідь на актуальне для нього питання.

Для більшого впливу на ситуацію в країні, лідери довіри людей повинні бути краще представлені у виборнихорганах місцевого самоврядування та Верховної Ради. А для цього необхідний шостий крок – як інтеграція у виборчі процеси так і над тісна взаємодія з спорідненими організаціями, як предтеча вступу України у Європейський Союз.

 

Будь-які закони, що стосуються трудового права, масових зібрань та аналогічні повинні розглядатися лише після правової експертизи з боку профспілок. Контроль законодавчих та підзаконних актів – сьома умова перезавантаження ФПУ.

 

Найбільш болюче – восьме – питання з нашого списку. Зайнятість населення, це не лише «мантра» нашого руху, це ­­– реальні підстави для економічного зростання. Створення нових робочих місць (на сьогодні 24 % молодих людей – безробітні) – і прояв, і передумова реінкарнації України, як однієї з найперспективніших держав нової Європи.

Ця перспективність не у благих намірах, а у реальному потенціалі української молоді. Ось тому ми і пропонуємо на місці попелища будинку профспілок, звести, наприклад, національний центр молодіжних інновацій. Саме підтримка молодіжних ініціатив – дев’ятий пункт плану.

Є надія, що перезавантаження влади відбудеться успішно і незворотньо, і це дасть можливість зробити останній – десятий – крок до гармонізації ролі профспілок у становленні громадянського суспільства – налагодження суспільного діалогу. І Україна поступово перейде до «білих» зарплат, виконання ст.57 Закону України "Про освіту", цивілізованого судочинства, доступної та якісної медичної допомоги тощо.

Багаті мають платити за бідних, а не навпаки. Чому у благополучній Франції запроваджено 75 %-й податок для багатих, а у нас – ні?

Є великі ризики, що олігархи заженуть народ назад в злидні і трущоби. Особисто я сподіваюсь, що люди навчились боротися за свою гідність і повинні не через 100, а через 10 років жити по-людськи. З нами чи без нас.

Або нас чекає тактичний реваншизм, який призведе до стратегічного самознищення, або ми почнемо крокувати у європейському напрямку.

Олександр Яцунь

По темі:



Добавить комментарий

Інформація
Користувачі в групі Відвідувачі, не можуть залишати коментарі до цієї публікації.

ПОПУЛЯРНІ НОВИНИ

ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ:

Про здійснення відеозйомки та аудіозаписів у навчальному закладі Особливості застосування до працівників дисциплінарних стягнень Щодо атестації педагогічних працівників ДНЗ, які працюють не за фахом Про зміну умов праці працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці Встановлення випробування працівникові Щодо проходження працівниками профілактичних медичних оглядів в приватних закладах охорони здоров’я Виплата пенсії особам, яким призначено пенсію відповідно до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність” в період роботи Правові аспекти звільнення працівника за вчинення аморального вчинку