Найбільш актуальні питання та відповіді з охорони праці

 Згідно зі ст.10 Закону України „Про відпустки” щорічна додаткова відпустка, передбачена ст.7 (за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці) та п.1, 2 ч.1. ст.8 (за особливий характер праці) цього Закону, надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, за вибором працівника.

При цьому, варто пам’ятати, що тривалість щорічної основної та додаткових відпусток, за загальним правилом, не повинна перевищувати 59 календарних днів.

Щорічні додаткові відпустки можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, забороняється.
Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.1993 року № 241.

Допускається підіймання і переміщення жінками вантажу вагою до 10 кг до 2 разів на годину.  У тому разі, якщо підіймання і переміщення вантажів провадиться жінкою постійно протягом зміни, гранично допустима вага вантажу складає 7 кг.

Крім того, обмежена сумарна вага вантажу, який може переміщатися жінкою протягом однієї години роботи: при підійманні вантажу з робочої поверхні (конвеєра, столу, верстата) його сумарна вага протягом зазначеного часу не повинна перевищувати 350 кг.

 При підійманні вантажу з підлоги його сумарна вага протягом однієї години роботи не повинна перевищувати 175 кг. При цьому, у вагу вантажу, що переміщується, включається  вага тари і упаковки.

При переміщенні вантажу на візках або у контейнерах зусилля, що докладається жінкою, не повинне перевищувати 10 кг.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про відпустки” щорічна основна відпустка надається працівникам  тривалістю не менше 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення договору.

Оскільки робота оператора ЕОМ пов’язана з підвищеним зоровим і нервово-емоційним напруженням під впливом комплексу фізичних чинників шуму, електростатичного поля, неіонізуючих та іонізуючих електромагнітних випромінювань, його умови праці належать до умов з особливим характером.

Згідно з підрозділом „Інші види виробництв” розділу 22 „Загальні професії за всіма галузями господарств” Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17.11.97 року №1290, операторам ЕОМ надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці до чотирьох календарних днів. Конкретна її тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Отже, тривалість щорічної відпустки операторів ЕОМ становить до 28 (24+4 ) календарних днів.

Відповідно до п.7 Порядку застосування цього Списку, затвердженого наказом Мінпраці України від 30.01.98 р. За №58/2498), у розрахунок часу, який дає право цим працівникам на додаткову відпустку, зараховуються дні, коли вони фактично були зайняті на роботах з особливим характером праці не менше половини тривалості його робочого дня.

Інших пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах праці операторам ЕОМ законодавством не передбачено.

(Відповідь заступника Голоногого державного експерта
Державної експертизи умов праці В.Помогаєва) 

Згідно із Законом України „Про відпустки” (п.1 ч.2 ст.9) до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку, яка надається відповідно до ст.7 цього Закону, зараховують час фактичної роботи в шкідливих і важких умовах праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху або посади.

Отже, до стажу роботи, що дає право на таку відпустку працівникам, працюючим на умовах неповного робочого дня, зараховують лише ті дні, в які вони були фактично зайняті на роботах  із шкідливими і важкими умовами праці 50 і більше відсотків робочого часу.

(Відповідь заступника Голоногого державного експерта
Державної експертизи умов праці В.Помогаєва)

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про охорону праці” для працівників, зайнятих на роботах із шкідливими умовами праці, встановлюється скорочена тривалість робочого часу (не більше 36 годин на тиждень).

Скорочений робочий час встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці. Підтвердження цього права можливе при віднесенні робочого місця працівника до категорії із шкідливими умовами праці за результатами атестації робочих місць.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. № 163 затверджено Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 23.03.2001 року № 122 затверджено Порядок застосування вищеназваного Переліку.

Якщо в Переліку зазначено "постійно зайнятий" або "що постійно працює", скорочена тривалість робочого часу відповідно до вказаної в Переліку тривалості встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в цих умовах протягом всього скороченого робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад. У разі відсутності таких записів скорочена тривалість робочого часу, згідно із зазначеною в Переліку тривалістю, встановлюється працівникові лише в ті дні, коли він фактично був зайнятий в шкідливих умовах праці не менше половини тривалості робочого часу, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.

Відповідно до розділу 32 Переліку дає право на скорочену 36-годинну тривалість робочого тижня робота в санаторно-лісових школах та школах-інтернатах, дитячих будинках, дитячих садках (групах), яслах-садках (групах), дитячих яслах (групах) та будинках дитини (групах) для дітей, хворих на туберкульоз; будинках інвалідів (відділеннях) для хворих на туберкульоз; навчальних закладах для інвалідів, хворих на туберкульоз на посадах: бібліотекарів, інструкторів виробничого навчання робітників масових професій, інструкторів з культмасової роботи, культорганізаторів, інструкторів з праці, завідувачів педагогічної або навчальної частини, кастелянки, мийника посуду (підсобного робітника), няньок, помічника вихователя, прибиральника виробничих (службових) приміщень, перукаря (перукаря-модельєра 1 і 2 класу).

Право на скорочений 36-годинний робочий тиждень дає також робота в: школах (класах), школах-інтернатах (класах), дитячих будинках (групах), дитячих будинках-інтернатах (групах), дитячих садках (групах), яслах-садках (групах), яслах (групах) та будинках дитини (групах) для розумово відсталих дітей та дітей з ураженням центральної нервової системи з порушенням психіки, дитячих будинках-інтернатах для сліпих та глухонімих дітей на посадах: інструкторів з культмасової роботи, культорганізаторів, баяністів, інструкторів виробничого навчання робітників масових професій, інструкторів з праці, майстрів лікувально-виробничих (трудових) майстерень, гардеробників, зайнятих у гардеробних для хворих, кастелянок, няньок, помічників вихователів, прибиральників виробничих (службових) приміщень, перукарів (перукарів-модельєрів 1 і 2 класу).

Згідно із Законом України „Про відпустки” (п.1. частини 2 ст.9) до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку, яка надається відповідно до ст.7 цього Закону, зараховують час фактичної роботи в шкідливих і важких умовах праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини  тривалості робочого дня, встановленої для працівників цього виробництва, цеху, професії або посади.

Отже до стажу роботи, що дає право на таку відпустку, працівникам, працюючим на умовах неповного робочого дня, зараховують лише дні, в які вони були фактично зайняті на роботах із шкідливими та важкими умовами праці 50 і більше відсотків робочого часу.

Згідно зі статтею 31 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" за потерпілим, тимчасово переведеним на легшу нижче оплачувану роботу, зберігається його середньомісячний заробіток на строк, визначений ЛКК або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

 Стійкою втратою професійної працездатності вважається будь-яка втрата професійної працездатності, визначена МСЕК.

У разі  встановлення працівникові стійкої втрати працездатності:

- норми статті 31 даного Закону у частині збереження середньомісячного заробітку при тимчасовому переведенні на легшу нижче оплачувану роботу не   застосовуються.

- згідно зі ст. 34 Закону України  „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" працівнику надається щомісячна  страхова виплата втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати працездатності, а також проводиться одноразова  страхова виплата.

Відповідно до Переліку робіт, за які здійснюється доплата за шкідливі та важкі умови праці (додаток 2 до Галузевої угоди між Міністерством освіти і науки України та Центральним комітетом профспілки працівників освіти і науки України на 2007-2009 роки), працівникам, які виконують роботи з хлорування води, виготовлення дезинфікуючих розчинів, а також їх використання, встановлюють доплату в розмірі до 12% посадового окладу.

Доплати за несприятливі умови праці встановлюються за результатами атестації робочих місць або оцінки умов праці особам, безпосередньо зайнятим на роботах, передбачених Переліком, і нараховуються за час фактичної зайнятості працівників на таких робочих місцях або в таких умовах праці, яка здійснюється відповідно до діючого законодавства про охорону праці.

При наступній раціоналізації робочих місць і поліпшенні умов праці доплати зменшуються або відміняються повністю.

Атестація робочих місць або оцінка умов праці в установах і організаціях здійснюється атестаційною комісією, яка створюється наказом керівника за погодженням з  профспілковим комітетом з числа найбільш кваліфікованих працівників, представників профспілкового комітету, служби охорони праці установи і організації.

На підставі висновків атестаційної комісії керівник установи, організації за погодженням з профспілковим комітетом затверджує перелік конкретних робіт, на яких встановлюється доплата за несприятливі умови праці і розміри доплат за видами робіт.

Конкретні розміри доплат та тривалість їх виплати встановлюються наказом по установі, організації.

Згідно з підрозділом „Загальні професії медичних працівників установ охорони здоров’я, соціального захисту та освіти” розділу 17 Списку виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 17.11.97 року №1290, середньому медичному персоналу, до якого і належить медична сестра установ освіти, надають щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів.

Конкретна її тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах.

Таким чином, максимальна тривалість відпустки медичної сестри дошкільного навчального закладу становить 31 календарний день (24 дні- щорічна основна відпустка та до 7 днів – відпустка за особливий характер праці).

Згідно з вимогами ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими, та із шкідливими і важкими умовами праці, за Списками №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваними Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.

Тобто, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є наявність професії (посади) та виробництва у відповідному Списку, а також підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць за умовами праці впродовж повного робочого дня (не менш ніж 80%), установленого для такого виробництва, робіт, професій та посад.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає права працівникові на таку пенсію..

Нещасні випадки невиробничого характеру розслідуються згідно з Порядеом розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру у зв’язку з травмою невиробничого характеру, затвердженим Постаново. Кабінету Міністрів від 22.03.2001 року № 270.

Обов’язкової наявності акту розслідування нещасного випадку при призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з травмою, не пов’язаною з виконанням трудових обов’язків, чинним законодавством не передбачено. Якщо на день призначення допомоги таке розслідування було проведено, комісія із соціального страхування використовує акт розслідування при призначенні допомоги, а також для вжиття заходів щодо відшкодування організацією або фізичною особою,  з вини яких був травмований працівник (якщо такі є), суми допомоги, що виплачена потерпілому.

Якщо розслідування не проводилось, комісія із соціального страхування сама з’ясовує обставини та причини нещасного випадку, беручи до уваги пояснення потерпілого, свідчення очевидців, матеріали ДАІ, міліції тощо, і приймає рішення про призначення допомоги, що відображається в протоколі засідання комісії. При цьому акт за формою НТ комісія не складає, оскільки це не входе до її компетенції. На підставі цього рішення заповнюється відповідний розділ листка непрацездатності за підписом голови комісії або уповноваженого. Після цього листок непрацездатності передається до бухгалтерії  підприємства для нарахування і виплати допомоги.

Неприйняття до оплати листків непрацездатності у випадках, коли акт за формою НТ відсутній, є неправомірним.

Відповідь А Аксььонова, першого заступника директора
виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
з тимчасовою втрати працездатності

Робота на комп’ютері, за умови дотримання вимог Державних санітарних норм і правил роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 10.12.98 року № 7, та Правил охорони праці під час експлуатації електронно-обчислювальних машин ДНАОП 0.00-3.31-99, затверджених наказом Держнаглядохорон-праці від 10.02.99 року № 382/3675, не відноситься до категорії шкідливих і важких, отже, доплата за відповідні умови праці, як і право на пільгову пенсію відповідним працівникам не передбачені.

Водночас усім працівникам, які постійно працюють на персональних електронно-обчислювальних машинах, до яких належить і персональний комп’ютер, надається право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці тривалістю до 4-х календарних днів згідно з підрозділом «Інші види виробництв» розділу 22 «Загальні професії за всіма галузями господарства» Списку виробництв, робіт, професій і посад працівникам, робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 року № 1290.

Цим же розділом зазначеного Списку щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 4-х календарних днів передбачена операторам копіювальних та розмножувальних машин, безпосередньо зайнятим на електрографічних репродукційних апаратах.

У зв’язку з тим, що обов’язки друкарки не входить робота на вищевказаних машинах і апаратах, то відповідним правом вони не користуються.

Порядок визначення права і надання працівникам цієї відпустки встановлений відповідними статтями закону «Про відпустки» та Порядком застосування зазначеного Списку, затвердженого наказом Мінпраці від 30.01.98 року № 16 і зареєстрованого Мінюстом 30.01.98 року за № 57/2497.

Згідно з п.2.14 Інструкції про Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Мінпраці і Мінсоцзахисту від 29.07.93 року № 58, записи про назву роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються для робітників і службовців відповідно до назви професій і посад, зазначених у Єдиній державній класифікації професій усіх категорій працівників на підставі міжнародних стандартів.

Відповідь С.Рябоконя, заступника начальника відділу Державної експертизи умов праці Міністерства праці і соціальної політики України.

Відповідно до ст.7 Закону України „Про відпустки” щорічну додаткову відпустку за роботу в шкідливих  та важких умовах праці надають працівникам згідно зі Списком виробництв, цехів, професій і посад робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 17.11.97р.№1290.

Конкретна тривалість зазначеної відпустки встановлюється колективним договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці.

Надання працівникові щорічної додаткової відпустки за роботу в шкідливих і важких умовах праці може здійснюватись лише за умови таких обставин:

1. наявності в Списку виробництв, цехів, професій і посад робота яких пов’язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров’я посади працівника;
2. проведення атестації робочого місця.

Таким чином, відсутність атестації робочого місця працівника за умовами праці унеможливлює визначення конкретної тривалості такої відпустки, максимальне значення якої наведене в вищезазначеному Списку.

Згідно зі ст. 7 Закону «Про охорону праці» право на пільги і компенсації, а саме: пенсію за віком на пільгових умовах, щорічну додаткову відпустку, скорочену тривалість робочого тижня, доплати, безоплатне отримання молока або рівноцінних харчових продуктів, мають працівники, зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.

Визначити віднесення роботи до категорії зі шкідливими та важкими умовами праці можливо лише за результатами атестації робочих місць за умовами праці, Порядок проведення якої затверджений постановою Кабінету Міністрів від 01.08.92 р. № 442.

Атестація проводиться в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років. Дата і термін проведення чергової атестації визначається з урахуванням того, що вона має бути завершена до закінчення періоду дії попередньої атестації.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

На підприємстві, в організації робота з проведення атестації має здійснюватись таким чином.

Роботодавець наказом по підприємству, організації визначає основу і завдання атестації; затверджує склад атестаційної комісії (голову, секретаря, членів комісії) і визначає її повноваження; за необхідності визначає склад атестаційних комісій структурних підрозділів; установлює терміни проведення атестації, а також графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства; визначає взаємодію з зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою); визначає проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробленні заходів з усунення шкідливих виробничих факторів.

До складу атестаційної комісії включаються головні спеціалісти, працівники відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, медичні працівники підприємства, організації, представники профспілкового комітету, іншого представницького органу трудового колективу.

Атестаційна комісія:

- здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за проведенням виконавцями відповідної роботи на всіх етапах;

- формує необхідну правову і нормативно-довідкову базу та організовує її вивчення;

- визначає і залучає в установленому порядку необхідні організації до виконання спеціальних робіт;

- організує складання планів розташування обладнання по кожному підрозділу, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер;

- складає перелік робочих місць, що підлягають атестації;

- встановлює на підставі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) чи Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХПП) відповідність найменування професій і посад працівників, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилень назва професії (посади) приводиться у відповідність з ЄТКД і ДКХПП і до трудової книжки вносяться зміни згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Мінпраці, Мін'юсту і Мінсоцзахисту від 29.07.93 р.;

- порівнює застосовуваний технологічний процес, обладнання, використовувані сировину і матеріали з передбаченими в проектах;

- визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та організовує ці дослідження. Санітарно-гігієнічні дослідження факторів виробничого середовища мають бути проведені санітарними лабораторіями підприємств і організацій, атестованими органами Держспоживстандарту і МОЗ, за списками, що узгоджуються з органами Державної експертизи умов праці, а також на договірній основі лабораторіями територіальних санітарно-епідеміологічних станцій;

- прогнозує та виявляє утворення шкідливих і небезпечних факторів на робочих місцях;

- організує проведення фотографій робочого дня;

- складає Карту умов праці на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних робочих місць. Інструкція із заповнення Карти умов праці при проведенні атестації робочих місць затверджена Міністерством праці 30.11.92 р. за № 06-41-48 та Міністерством охорони здоров'я 27.11.92 р.;

- складає за результатами атестації перелік:

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, передбачені законодавством;

- робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких пропонується встановити пільги і компенсації за рахунок коштів підприємства згідно зі ст. 26 Закону «Про підприємства» і п. 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;

- робочих місць з несприятливими умовами праці, на яких необхідно здійснити першочергові заходи щодо їх поліпшення.

Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджуються наказом по підприємству, організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Атестаційна комісія виконує свої функції до призначення нового складу комісії при наступній атестації.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 01.08.92 р. № 442, атестації підлягають усі робочі місця, на яких технологічний процес, використовувані обладнання, сировина і матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Перелік робочих місць, що підлягають атестації, визначає атестаційна комісія підприємства.

Результати замірів показників шкідливих і небезпечних виробничих факторів оформлюються протоколами за встановленою МОЗ України  формою і завіряються відповідними підписами і печаткою.

За результатами атестації (на підставі протоколів замірів і фотографії робочого дня) складається Карта умов праці (далі — Карта), форма якої наведена у додатку 2 до Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Міністерством праці України (постанова від 01.09.92 р. № 41) і Міністерством охорони здоров’я України.

Карта складається на кожне враховане робоче місце. На групу аналогічних робочих місць допускається складання однієї Карти, якщо умови і характер праці на робочих місцях, на яких уже проведено атестацію, схожі за всіма показниками умов праці (на основі комплексної оцінки робочих місць: протоколів замірів, фотографії робочого дня тощо).

Отже, тільки шляхом проведення атестації робочих місць за умовами праці на кожному робочому місці можна визначити, які саме робочі місця є аналогічними.

У разі коли на одному й тому ж робочому місці або в одній і тій самій робочій зоні виконуються роботи працівниками різних професій, то на кожну з них заповнюється окрема Карта.

Не заповнюються Карти умов праці на робочі місця, пов'язані з виконанням робіт з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання, берилієм та рідкоземельними елементами, в атомній енергетиці і промисловості, в гірничорятувальних частинах (станціях), робітників, зайнятих верхолазними роботами (верхолазними роботами вважаються всі роботи, коли основним засобом запобігання робітника від падіння з висоти у всіх моментах роботи і пересування є запобіжний пояс), на робочі місця, пов'язані з добуванням та обробкою риби, агрохімічним обслуговуванням сільського господарства, збиранням, переробкою та утилізацією трупів тварин в установах спеціального призначення, на вибуховиків в усіх галузях господарства, а включаються до Переліку робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівники яких мають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1 і № 2.

При заповненні загальних відомостей у Карті має бути вказано:

• повна назва підприємства, організації, установи;
• виробництво (відповідно до чин­ного класифікатора);
• номер і найменування цеху (дільниці, відділу) — за діючою структурою;
• номер робочого місця (робочої зони) — залежно від плану їх розміщення;
• професія (посада), код (відповідно до характеру виконуваних робіт та Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД);
• номери аналогічних робочих місць.

Карта умов праці складається з таких розділів:

І. Оцінка факторів виробничого середовища та трудового процесу.

ІІ. Оцінка технічного та організаційного рівня.

ІІІ. Атестація робочого місця.

ІV. Рекомендації щодо поліпшення умов праці, їх економічне обґрунтування.

V. Пільги і компенсації.

Отже, Карта умов праці є узагальнюючим документом результатів атестації, підписується всіма членами атестаційної комісії, і з її змістом ознайомлюють працівників, зайнятих на відповідному робочому місці.

Згідно з п.4 та 5 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 № 442, атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації. До проведення атестації можуть залучатися проектні та науково-дослідні організації тощо.

Згідно з п.2.2 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених Міністром праці України та Головним державним санітарним лікарем України 01.09.92 р. (постанова №41), до складу атестаційної комісії рекомендується вводити головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці та заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій.

Отже, як випливає з викладеного, підприємство (організація) самостійно визначає склад атестаційної комісії.

Щодо надання щорічної додаткової відпустки згідно зі ст.8 Закону України "Про відпустки", то конкретна тривалість відпусток за особливий характер праці встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Атестація робочих місць за умовами праці в такому разі не вимагається.

Облік часу, відпрацьованого в зазначених умовах, провадиться власником або уповноваженим ним органом.

(станом на 22 березня 2007 року) Норми  прибирання  службових приміщень передбачено збірником "Нормативи     чисельності     робітників, зайнятих обслуговуванням громадських    будинків"   (М.,   1998).   Збірник розроблено Головною нормативно-дослідною  станцією  Мінжилкомгоспу Білорусії за  методичним керівництвом Центрального бюро нормативів з праці  та  за  участю  Республіканського   центру   з   наукової організації праці і управління виробництвом Мінжилкомгоспу України і рекомендується  застосовувати  під  час  розрахунку  чисельності робітників з обслуговування службових приміщень,  у тому числі – і за професією прибиральника.

Розподілом "Організація  праці" передбачено,  що прибиральник службових приміщень  виконує  сухе  й  вологе  підмітання  і   миє підлогу. Також  протирає  (миє)  стіни,  віконні  рами  і шибки та виконує інші  роботи.

Норми обслуговування на зміну (м.кв) залежить від коефіцієнта заставленості (відношення площі у квадратних метрах,  що  займають предмети,  розміщені  в приміщеннях певного призначення,  до всієї площі цього приміщення)  і  типу  (призначення)  приміщення.  Так, норма обслуговування на прибиральника службових приміщень на зміну за коефіцієнта заставленості до 0,2 становить 560 м.кв,  від  0,21 до 0,40 - 480 м.кв,  від 0,41 до 0,60 - 400 м.кв, понад 0,60 – 320 м.кв.  Норма обслуговування залу засідань (нарад)  за  коефіцієнта заставленості   від   0,41  до  0,60  становить  770  м.кв,  а  за коефіцієнта  понад  0,60  -   600   м.кв.   Норма   обслуговування вестибюлів,   коридорів   за  коефіцієнта  заставленості  до  0,20 становить 1110 м.кв,  а  від  0,21  до  0,40  -  960  м.кв.  Норма обслуговування   сходів   за  коефіцієнта  заставленості  до  0,20 становить 730 м.кв.

Норма обслуговування туалету жіночого на зміну становить  200 м.кв, а чоловічого - 185 м.кв, душової кімнати - 300 м.кв. Під час розрахунку  норм  обслуговування  туалетів  беруть  таку кількість санітарно-технічного  обладнання:  для  жіночих  туалетів  -   три унітази і дві раковини,  для чоловічих туалетів - три унітази, три пісуари і дві раковини.  У разі збільшення кількості обладнання на одне  найменування  норма  обслуговування  множиться на коефіцієнт 0,98;  у разі зменшення кількості обладнання на одне  найменування норма обслуговування множиться на коефіцієнт 1,02.

Нормами обслуговування не враховані роботи з чищення килимів, килимових доріжок  і  м'яких  меблів,  оскільки  періодичність  їх прибирання  встановлюється  на  місцях  відповідно   до   місцевих організаційно-технічних умов.

На прибирання  за  допомогою  пилососа встановлено такі норми часу: 1  м.кв  килима (килимової доріжки) - 0,36 хвилини,  на одне м'яке крісло - 0,68, на один м'який диван - 0,75 хвилини.

На основі цих норм  часу  (з  урахуванням  періодичності,  що встановлюється на  місці)  визначаються  витрати часу на зазначені роботи і норми обслуговування відповідно переховуються.

Зазначені вище  норми  обслуговування  встановлено  на основі міжгалузевих нормативів   часу на прибирання службових і культурно-побутових приміщень (М.,  НДІ праці, 1983) з урахуванням переліку робіт і  періодичності  їх  виконання.  У  випадку,  якщо періодичність виконання  робіт   інша,   то  норми  обслуговування відповідно перераховуються.  Періодичність  виконання  робіт  може змінюватися залежно    від   місцевих   умов   і   встановлюватися відповідними компетентними органами.

 Заступник начальника управління Мінпраці України                                В.Сова

Періодичність виконання основних робіт з прибирання приміщень